Abstract:
Незважаючи на вдосконалення техніко-економічних характеристик суден торговельного флоту зберігаються, а часом і посилюються проблеми
утримання збалансованої позиції. Тому поряд із загальними закономірностями
позиціонування на ринку морської торгівлі судноплавні компанії розробляють та
реалізують пріоритетні підходи за критеріями стійкості обслуговування вантажопотоків.
Саме характер формування зовнішньоекономічних відносин визначає
особливості розвитку морського транспорту. Вони своєю чергою відбивають
реакцію судновласницьких структур, зміну структури вантажопотоків і характер
реакції провідних операторів.
Збалансованість у системі морської транспортної промисловості має
формуватися по оптимальним співвідношенням провізної спроможності і величини
вантажопотоків. Але для окремих операторів процес ускладнюється необхідністю
врахування характеру дії конкуруючих підсистем. Тому важливим є вироблення
відповідного принципу управління інвестиційним процесом на основі обліку
можливої симетрії щодо очікуваних змін. Тобто найважливішим принципом
управління сталістю розглядається можлива реакція на сукупність зовнішніх змін
ринку морської торгівлі.
Збалансованість слід розглядати з двох сторін, по-перше, як кінцеву мету
економічних відносин, і, з іншого, як стратегію розвитку та вибору менеджерських рішень. При цьому такий стан багатосторонності вирішення цієї проблеми
з боку інших учасників ринку морської торгівлі характеризується певними
часовими рамками. Саме їх оптимізацію і слід розглядати як оптимальність
управління
