Abstract:
З початком портової реформи в Україні була здійснена зміна моделі управління портовим сектором. Утворена у 2013 році
Адміністрація морських портів України була
наділена функціями адміністративного та безпекового характеру. Суто комерційна діяльність
залишилась у державних та приватних стивідорних компаній та морських терміналів. Зазначений розподіл функціоналу в морському порту
наблизив вітчизняну систему управління до загальновідомої в країнах Північної Америки та
Північно-Західної Європи – «порт-лендлорд».
Визначені в результаті дослідження аспекти, а
саме контроль за земельними ділянками, юридичний статус Адміністрації морських портів
України, наявність державних стивідорів та
неврегульованість відносин з місцевою владою,
не дозволяють класифікувати вітчизну модель в
класичному розумінні «порту-лендлорду». Останнє вказує радше на гібридну модель в Україні
з елементами «порт-лендлорд». Найбільш уразливим елементом в контексті моделі «портлендлорд» в Адміністрації морських портів України є брак механізму управління портовими
територіями через наявність декількох типів
землевласників – державних, місцевих та приватних суб’єктів. В статті запропоновано
низку заходів, зокрема корпоратизація Адміністрації морських портів України, внесення змін до
законодавства, новації в розподілі концесійного
платежу, підтримка виходу держави з сегменту
стивідорної діяльності, а також інвентаризація портових територій, реалізація яких може
якісно наблизити українську модель до практик
управління портів Північно-Західної Європи
