Проблеми правового регулювання вилучення донорських органів

Abstract

На законодавчому рівні право на донорство законодавець відносить до групи особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. У статті 290 ЦК зазначається, що повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин [1]. Правовідносини, що виникають у зв’язку з реалізацією даного права регулюються законами України «Про донорство крові та її компонентів» та «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини», Постановою КМУ «Деякі питання реалізації Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині»[2; 3; 4] та ін. Вирішення низки проблем потребує саме правова регламентація відносин з приводу трансплантації органів людини. Зазначений вище Закон надає право фізичній особі на донорство.