Abstract:
У статті проаналізовано послідовність становлення механізму надання адміністративних послуг. Виявлено, що змістове наповнення держави як сервісного інституту публічного управління бере за основу запровадження сервісної методології, яка ґрунтується на принципі «людиноцентризму», вагомого елементу, за яким досягається результативність його функціонування. Визначено, що надання адміністративних послуг органами публічної влади є одним із основних напрямів держави для забезпечення прав, свобод і законних інтересів приватних осіб. У час нестабільних суспільних відносин, що виникли внаслідок світової пандемії респіраторної хвороби COVID-19, держава намагається забезпечити громадян і юридичних осіб додатковими гарантіями від адміністративного свавілля. Узагальнено і систематизовано основні нормативно-правові акти, якими впроваджувалися адміністративні послуги та перспективи контролю за їх якістю. Під цим кутом зору окрема увага приділялася становленню та покращенню функціональних основ надання адміністративних послуг органами публічної влади. Формуючи інститут адміністративних послуг, держава, будучи сервісною інституцією, повинна насамперед направляти свій функціональний потенціал на те, щоб забезпечити їх гнучкість, виходячи з побажань громадян, а тому в її структурній організації основою має бути покращення якості обслуговування інтересів громадян та потреб усіх категорій населення. Доведено, що сучасний стан українського суспільства характеризується зміною концептуальних підходів до визначення сутності держави. Якщо раніше держава розглядалася як механізм забезпечення влади, то на сьогодні пріоритетним напрямом є створення умов, які забезпечують гідний рівень життя людини, адже правова, демократична держава надає суспільству адміністративні послуги та трансформується у сервісну державу для своїх громадян.
