Abstract:
Еволюція: у статті здійснюється аналіз норм міжнародного права, що відносяться до відповідальності держави та інших суб’єктів міжнародного права під час здійснення таких видів космічної діяльності як дистанційне зондування Землі із космосу, забезпечення супутникового мовлення, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, використання ядерних джерел енергії у космічному просторі. Досліджуються питання міжнародної правосуб’єктності держави у реалізації прикладних видів космічної діяльності, розглядаються такі форми міжнародно-правової відповідальності держави як політична і матеріальна. . Особливу увагу в статті приділено новому етапу розвитку космічних технологій. У цьому зв’язку в загальному вигляді аналізуються національні законодавства деяких космічних країн, які регулюють питання освоєння космосу як для потреб науки, так і для потреб національної оборони цих країн. У дослідженні розвивається ідея свободи космосу, яка не може слугувати підставою для ведення діяльності, що має на меті порушення принципу поваги державного суверенітету, адже під час використання супутників можуть зачіпатися суверенні права і законні інтереси інших держав. Розглядається питання поєднання принципу свободи космічної діяльності із принципом суверенітету держав над своєю територією, зокрема над природними ресурсами. При цьому визначається, що ДЗЗ чужої території є порушенням принципу суверенітету країн, і особливо може мати негативні наслідки для країн, що розвиваються.
