ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК Я-КОНЦЕПЦІЇ, САМООЦІНКИ ТА КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ ОСОБИСТОСТІ У ФОРМУВАННІ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Abstract

У статті розглянуті питання формування психосоматичних розладів як наслідок психологіч- них особливостей особистості, самооцінки, її Я-концепції як складових самосвідомості, порушення яких є чинниками розвитку психосоматичних розладів. Проаналізовано стратегії подолання життє- вих криз людини через обрані моделі поведінки. Показано, що згідно результатам більшість респондентів має адекватно завищену самооцін- ку; з аналізу різноманітних копінг-відповідей на стрес є стратегія пошуку соціальної підтримки та стратегія уникнення. При аналізі у виборці з двох груп показники адекватної завищеної самооцінки дорівнює 55% та адекватної середньої самооцінки виявлено 20%, на другому місці стоїть неадекватна завищена самооцінка з показником 20%, а у 5% респондентів виявлено неадекватна занижена самооцінка. Показано, що результати дослідження факторного аналізу різноманітних копінг-відповідей на стрес у відсотковому значенні переважна більшість (55%) респондентів у виборці обирають стра- тегію пошуку соціальної підтримки, стратегія «розв’язання проблем», або активної поведінки у 10%, а стратегію уникнення та «уникання» обирають 35%. Виявлено, що найпоширеніший спосіб розв’язання життєвих негараздів осіб із занадто за- вищеною та занадто заниженою самооцінкою обирають саме стратегію уникання, що зазвичай при- зводить до формування психосоматичних розладів. Стратегію уникання обирає найбільший процент серед чоловіків. Людина може використовувати пасивні способи уникнення, наприклад, уникнення через хвороби або вживання алкоголю або наркотичних речовин, може зовсім «відійти від вирі- шення проблем», використавши активний спосіб уникнення – суїцид. Психологічне призначення поведінкового копінгу полягає в тому, щоб якомога краще адаптувати людину до вимог ситуації, дозволяючи їй пристосуватися до неї. Отримані в результаті дослідження дані будуть корисні в роботі практичного психолога для роботи із розладами порушення формування самооцінки особистості, Я-концепції та стратегії реа- гування на стрес у формуванні психосоматичних розладів.