Abstract:
Статтю присвячено визначенню сутності концепту «емоційний інтелект», який є відносно новим феноменом у сфері соціально-
психологічних досліджень.
У результаті аналізу наукових джерел виявлено, що методики діагностики емоційного інтелекту, засновані на
самозвіті, мають безліч недоліків при практичному застосуванні. Виявляється
відсутність єдиної концептуалізації, що призводить до низької внутрішньої
узгодженості методик, немає достатніх підстав для можливості стверджувати,
що люди здатні адекватно оцінити свої когнітивні здібності, а також проявляється низька валідність самих методик, що свідчить про низьку цінність даних, отриманих при їх практичному застосуванні.
Представлена авторська позиція щодо висновків, у яких перша хвиля досліджень ЕІ дозволила виділити деякі здібності, які,
можливо, додають щось нове до того набору здібностей і особистісних характеристик, який вже описано в науковій психології і почав використовуватися в практичній роботі. Тепер виникає необхідність в дослідженнях, які дозволять виявити значущі компоненти ЕІ і зв'язати їх з психічними процесами, які зумовлюють індивідуальні відмінності особистості.
