Abstract:
Стаття присвячена проблемі відкладення здійснення дій та вчинків у державному управлінні. Процес здійснення державного управління та кар’єрного зростання державних службовців визначається усвідомленою поведінкою, яку можна розглядати як «сукупність послідовних учинків, або систему дій людини, як практичну, реальну або реалізовану дію, яка передусім є різновидом поведінки, осмисленим комплексом учинків». Аналіз і узагальнення науково-теоретичних
підходів дозволили визначити, що державні службовці, які відкладають здійснення дій та вчинків в управлінській діяльності, характеризуються: нерозвиненістю, несформованістю вольових процесів, які не дозволяють особистості вчасно виконувати дії та вчинки та здійснювати вольову діяльність; формальним мисленням, яке блокує вчасне виконання дій та вчинків; нездатністю до вчинків, які спрямовані на руйнування застарілого і створення нового, більш прогресивного і перспективного.
