Психодіагностика прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців

Abstract

Статтю присвячено визначенню змісту феномену прокрастинації як психологічного терміну в процесі професійної діяльності та кар`єрного зростання державних службовців, що виявляється через відкладання виконання своєчасних, доречних дій на більш пізній термін. У результаті емпіричного дослідження проведено психодіагностику прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців. Показано що мислення державних службовців за своїм стилем характеризується практичністю та конкретністю і для представників дослідженої вибірки властиві установки на гнучкість, адаптивність, користь та вигоду, корекцію ситуацій для досягнення певного результату. Стосовно блоку розвитку суб’єктності проведене дослідження засвідчило що у державних службовців реалізація суб’єктності відбувається шляхом реалізації бажання проявити і затвердити свою індивідуальність у соціальному контексті, тримати відповідь за свої дії не тільки перед оточенням, а перед самим собою, що підкреслює їхню відповідальність, але в той же час у доведено що у державних службовців є розвинутим уміння знаходити виходи із складних ситуацій, звертатися до нових джерел для вирішення нових проблем, що відбиває когнітивний компонент готовності до змін, проте у деякій мірі у них знижені енергійність, життєвий тонус та віра в успіх. Зокрема у статті вивчено особливості прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців. Зроблено висновок що мислення державних службовців за своїм стилем характеризується практичністю та конкретністю і для них властиві установки на гнучкість, адаптивність, користь та вигоду, корекцію ситуацій для досягненняпевного результату. Проаналізовано особливості наступних блоків: стилю мислення, розвитку суб’єктності, особистісної готовності до змін, толерантності до невизначеності, особливості показника прокрастинації.