Abstract:
Стаття присвячена психолого-релігійному дослідженню прокрастинації особистості в управлінській діяльності. Визначено, що комплексний і багатогранний характер управління породжує теоретичні посилки, які враховуються при дослідженні та науковому описі різних його елементів, сторін, їхніх взаємозв’язків і проявів. Кожен підхід до управління будь то психологічний, релігійний, філософський, політичний, історичний, ідеологічний, соціально-психологічний, праксеологічний, інформаційний, педагогічний несе в собі пізнавальний зміст, висвітлює якусь особливу грань, сторону цього складного суспільного явища. Прокрастинація та лінь призводять до негативної динаміки особистісного потенціалу та професійного кар’єрного зростання державних службовців і характеризуються: перевтомою, сонливістю, хворобами, певними психічними станами. Аналіз кореляції між релігійністю та проявами прокрастинації показує, що державні службовці з релігійним світоглядом менше схильні до прокрастинації та мають більш високу життєву задоволеність.
