Abstract:
Стаття присвячена дослідженню взаємозв’язків проявів стресу з психічними станами. Сучасні суспільні обставини, що ускладнені пандемією, постійно впливають на особистість в соціальних, екологічних, політичних, економічних і багатьох інших сферах, посилюючи вимоги до прояву певних якостей, а також сприяють та підсилюють прояви стресу. Саме тому у сучасному світі однією з основних проблем є психологічний стрес, який реалізується через фізіологічну структуру людини, торкаючись самої сутності людини, порушуючи емоційне, поведінкове і психічне здоров’я особистості. Показано, що проблема стресу є досі вельми актуальною темою, яка не має одностайного погляду на її сутність у науковому співтоваристві. Запропоновано розуміння стресу як реакції людини на неспецифічну ситуацію, що викликає надмірно сильну і тривалу психологічну напругу, яка проявляється на емоційному, інтелектуальному, поведінковому і фізіологічному рівнях та пов’язана з нездатністю людини доцільно і адекватно діяти в ситуації, що склалася. Було проведено емпіричне дослідження за допомогою семи психологічних методик. Розглянуто представлені в психологічній науці ознаки стресу, зокрема, фізіологічного (або біологічного), емоційного (або психологічного, психоемоційного), інтелектуального, а також ознаки поведінкового стресу. Показано, що певні ознаки стресу підкреслюють певні важливі аспекти сутності стресу як явища. Зафіксовано кореляційні взаємозв’язки показників проявів стресу з показниками самовідчуття, дисфорії, з інтелектуальними та поведінковими ознаками стресу, емоційними та фізіологічними симптомами стресу, адаптивними емоційними копінг-стратегіями, неадаптивними емоційними копінг-стратегіями, відносно адаптивними поведінковими копінг-стратегіями, особистісним адаптивним потенціалом, нервово-психічною стійкістю, комунікативними здібностями, упевненістю у собі, знанням власних ресурсів, умінням оновлювати власні ресурси