Abstract:
У статті подано аналіз досліджень, присвячених ефектам сміхотерапії у практиці соматичних та посттравматичних стресових станів особистості. Наголошується на важливості та актуальності такого напряму роботи, не досить дослідженому та висвітленому у вітчизняній психологічній науці та практиці. В роботі наводиться наукове обґрунтування психологічного змісту сміху, описані філософські, культурологічні, теологічні, психофізіологічні та психологічні концепції провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців про природу сміху. Показано, що сміх розглядається як потужний природний механізм, який має оздоровчий ефект на тіло та психіку. Вищою формою сміху є «відповідний катарсис». Наведені певні позитивні дані про впливи сміхотерапії на пацієнтів у посттравматичних стресових станах. Узагальнені уявлення про різні види гумору як засобу стимулювання сміху. Сміхотерапія розглядається як певна технологія, яка побудована на основі комунікативних дій, відповідних жестів, рухів та образів. Описуються техніки та вправи сміхотерапії для роботи з глибинними пластами психіки. Останні, як правило, спрямованні для зняття напруги, стресу під час проведення тренінгів для створення умов виникнення сміху. Показана можливість застосування такого підходу для подолання посттравматичних стресових станів особистості. Запропоновано тренінгову технологію сміхотерапії, яка включала певний комплекс вправ. Здійснено попереднє дослідження та апробацію її деяких технік для нівелювання посттравматичних стресових станів у респондентів. Для дослідження були вибрані такі методики: «Опитувальник самооцінки функціонального стану САН» (В. А. Доскіна та ін.), опитувальник «Шкала психологічного стресу PSM-25» (Лемура-Тесьє-Філліона), «Шкала самооцінки загального рівня стресу від 1 до 10», «Шкала самооцінки рівня сміху». Відзначені тенденції в позитивних змінах, що допомагають у роботі з посттравматичними стресовими станами досліджуваних
