Abstract:
Метою статті є результати створення і перевірки методики, спрямованої на вивчення особистісних компонентів міжособистісної взаємодії. Міжособистісна взаємодія розглядається як інтеграційний процес взаємовпливу суб’єктів сумісної діяльності, який виникає на основі спілкування та взаємовідношень. Були подані особистісні компоненти міжособистісної взаємодії, такі як: мотиваційний, емоційний, когнітивний, вольовий. Визначаючи вибірку досліджуваних, ми зупинилися на представниках соціономічних професій, оскільки саме в цьому виді професійної діяльності безпосередньо і найповніше виявляються особливості міжособистісної взаємодії. У процесі розробки психодіагностичної методики ми враховували те, що міжособистісна взаємодія має такі компоненти: мотиваційний, емоційний, когнітивний, вольовий. Нами були складені запитання, які дозволяють оцінити рівень функціонування кожного з компонентів. За результатами тестування визначалися рівні прояву як окремих компонентів, так загального показника особистісних особливостей міжособистісної взаємодії. Кожен з чотирьох компонентів оцінювався за допомогою десяти питань. Опитувальник призначається для індивідуального та групового обстеження осіб віком старше 15 років. Обробка результатів після тестування проводиться шляхом підсумування балів, згідно з ключем до тесту. Можливі суми балів за шкалами мотиваційного компоненту, емоційного компоненту, когнітивного компоненту, вольового компоненту від 0 до 40. Загальна оцінка особистісних компонентів міжособистісної взаємодії оцінюється за підсумком балів всіма шкалами. Перевірка авторської методики «Діагностика особистісних компонентів міжособистісної взаємодії» на надійність і валідність за допомогою методів «розщеплення», повторного тестування та визначення коефіцієнту константності, підтвердила можливість його використання в наукових та практичних цілях. Подальші розвідки наукових досліджень пов’язані з визначенням психологічних детермінант розвитку міжособистісної взаємодії.
