Abstract:
У статті висвітлено і проаналізовано основні результати дослідження особливостей взаємозв’язку стратегій психологічного захисту та самоактуалізаційних процесів у здобувачів вищої освіти. Теоретичний аналіз проблеми дозволив визначити, що активацію психологічного захисту викликає ситуація конфлікту, травми, стресу, його метою є зниження емоційної напруги, запобігання дезорганізації поведінки, свідомості, психіки. Усі захисні механізми мають дві загальні характеристики: вони діють на неусвідомлюваному рівні й тому є засобами самообману; вони спотворюють, заперечують, трансформують або фальсифікують сприйняття реальності, щоб зробити тривогу менш загрозливою для індивіда. Самоактуалізацію визначають як процес саморозвитку особистості, перетворення людини на суб’єкт власної життєдіяльності. Вона невід’ємна від процесу рефлексії, що супроводжує всі складові особистого зростання: саморозуміння, аутосимпатію, цінності, сенси тощо. Успішність фахівця, крім спеціальних знань, умінь, навичок, пов’язана з особистими особливостями, прагненням до саморозвитку, самоактуалізації. Стверджуючись у професії, особистість досягає самоактуалізації. Результати дослідження показали, що у здобувачів вищої освіти переважаючими механізмами психологічного захисту є: проєкція, компенсація і заперечення. Серед параметрів особистості, що самоактуалізується, вираженими є: контактність, аутосимпатія, орієнтація в часі; виражені самоактуалізаційні тенденції: орієнтація в часі, самоповага, самоприйняття, прийняття агресії, контактність. Серед видів психологічних захистів, які найбільшою мірою впливають на процес самоактуалізації особистості, виділено заміщення і проєкцію
