Abstract:
У статті проаналізовано основоположні принципи латинського нотаріату та їх реалізацію в Україні, виокремлено найважливіші проблеми нотаріату, вирішення яких потребує удосконалення вітчизняного законодавства про нотаріат. Встановлено, що інституту латинського нотаріату був сформований в країнах, на які вплинуло римське право і які мають відповідні фундаментальні юридичні концепції. Визначено основні риси, які характеризують український нотаріат та обґрунтовано, що протягом всього періоду свого розвитку український нотаріат прагнув до міжнародного нотаріату латинського типу. Встановлено, що в Україні в умовах реформування інституту нотаріату реалізуються більша кількість досліджених нами принципів латинського нотаріату, за виключенням: принципу, який передбачає те, що нотаріус не входить до ієрархії державних чиновників або службовців та принципу, відповідно, до якого держава має повноваження встановлювати кількість нотаріусів, достатню для належного виконання ними професійних обов’язків. Обґрунтовано, з урахуванням історичного досвіду функціонування нотаріату в Україні, а також запозичення позитивного зарубіжного досвіду країн Європи, що найбільш оптимальним є організація нотаріальної діяльності, яка базується на латинській моделі. Наголошено на тому, що подальший розвиток нотаріату латинського типу в Україні сприятиме прогресивному розвитку вітчизняного нотаріату. Проаналізовано базові принципи латинського нотаріату, які ще нереалізовані в українське нотаріальне законодавство, чи реалізовані не в повному обсязі, та доведено необхідність їх імплементації у вітчизняне законодавство. Визначено, що, керуючись у своїй діяльності принципами незалежності та неупередженості, діючи від імені держави, нотаріус особисто несе юридичну відповідальність (адміністративну, цивільну) за неналежне виконання нотаріальних дій, стаючи ключовим суб’єктом у захисті прав фізичних та юридичних осіб.
