Антропонімія в ономастичному просторі

Abstract

У статті розглядається відтворення антропонімів в онімному просторі, визначаються особливості функціонування та окреслено роль антропонімів. Визначається значення антропонімічної системи в побудові художнього цілого. Онімна лексика, наділена власне номінативною функцією, постачає у текст різну інформацію (історичну, етнографічну, географічну, конотативну та ін.), бере участь у моделюванні хронотопу – локально темпоральної єдності, характерної для будь-якого художнього твору. Крім цього, вона відіграє конструктивну та структурно-семіотичну роль у формуванні «художньої картини світу». Вивчення онімного простору художнього твору дає змогу вченим виробити адекватні методи і прийоми, визначити нові поняття. Виконуючи найзагальніші інтегральні семантичні функції, характерні для будь-якого жанру, власні назви відіграють значну роль у реалізації важливих універсалій художнього тексту: людина – подія – час – простір. Онімний простір художнього твору складається з різних онімних полів, розташування яких у межах цього простору залежить від ідейнотематичної концепції, жанрових особливостей твору, різноманітних текстоутворювальних факторів. У структурі онімного простору художнього твору виокремлюють ієрархічні підпорядкування онімних полів, які залежать від особливостей художнього твору. Сучасна ономастика містить низку взаємопов’язаних розділів науки, які виокремлюють відповідно до різних класів онімів. Наявні класифікації власних імен мають різну кількість розрядів власних назв. Одностайності між ученими щодо кількості розрядів поки що немає. Виникнувши на здоровому ґрунті народних реалій, українська літературна ономастика протягом століть розвивалась і жила відповідно до університетських ономастичних законів (у єдиному світовому літературному процесі), зростаючи і збагачуючись разом із розвитком національної літератури. Незважаючи на всі перепони, літературний процес України дав світу численні імена письменників, поетів і драматургів. Кожен із них зробив свій внесок у становлення і розвиток літературної ономастики.