Abstract:
Стаття присвячена дослідженню внеску туристичного транс-порту до загальних екологічних проблем, зокрема в сфері управління викидами двоокису вуглецю. Вивчено досвід різних країн у сфері екологізації транспорту, в тому числі в сфері туристичних послуг. Узагальнено основні тенденції щодо застосування інноваційних підходів до завдання декарбонізації транспорту.Відзначено, що в рамках туристичної діяльності транспортний сектор, включаючи авіаційний, автомобільний та залізничний, генерує найбільшу частку пов’язаних з туризмом викидів, яка становить 75%. Якість повітря становить найбільший екологічний ризик для здоров’я населення і має непропорційно сильний впливом на дітей, людей похилого віку та інші незахищені верстви населення. Викиди парникових газів від туризму, пов'язані із транспортом, оцінюються в 5% від усіх антропогенних викидів на планеті. В статті запропоновані наступні напрями екологізації туристичного транс-портного забезпечення: удосконалення українського екологічного податкового зако-нодавства за зразком ЄС, цільова спрямованість екоподатків, запровадження рекреаційних зон до яких заборонено в’їзд транспортних засобів, які працюють на викопному паливі, стимулювання розвитку міського екологічного транспорту, використання інноваційні технологій, які знижують шум, при ремонті та будів-ництві автомобільних шляхів
