Нормативно-правове регулювання арешту морських суден

Abstract

У статті аналізуються міжнародні та національні нормативно-правові акти, які регулюють питання щодо арешту морських суден. Так, звертається увага на те, що зазнали змін деякі законодавчі акти України в частині визначення підсудності справ про арешт морських суден, були внесені важливі зміни як до Цивільного процесуального кодексу України, так і до Господарського процесуального кодексу України, що, в свою чергу, дало поштовх становленню нового масиву судової практики у справах про арешт суден. Аналізується Міжнародна конвенція з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 р., Конвенція ООН з морського права 1982 р., Конвенції ООН про морське перевезення вантажів 1978 р. та Міжнародна конвенція про арешт суден 1999 р. яка уніфікувала майже всі сучасні тенденції, що стосуються арешту морських суден. Конвенція 1999 була відкрита для підписання з 1 вересня 1999 по 31 серпня 2000 р., після чого залишається відкритою для приєднання. Досліджено національні нормативно-правові акти, які регулюють питання щодо арешту морських суден. Так, до національних нормативно-правових актів, які регулюють питання щодо арешту морських суден віднесено: Кодекс торговельного мореплавства України, Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Закон України «Про виконавче провадження», Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України та Кримінальний кодекс України. Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що по-перше, сьогодні на правовому рівні діють достатньо ефективні уніфіковані норми стосовно арешту морського судна по забезпеченню морських вимог, які не тільки зв’язують різні правові системи, а й роблять зрозумілими різні правові інститути. По-друге, процес уніфікації даної сфери не є статичним. З урахуванням багаторічного досвіду застосування чинних правових норм, зі зміною обставин політичного, економічного, правового характеру створюються нові правила, які мають відповідати викликам сьогодення. По-третє, приєднання України до міжнародної конвенції має певні переваги: вона стає повноправним учасником міжнародного морського судноплавства й набуває тих самих прав й обов’язків в сфері арешту суден, як і інші країни-учасники. На наш погляд, з урахуванням досвіду імплементації норм Конвенції 1999 р. та багаторічної практики іноземних держав у справі арешту суден, в Україні доцільно було б розробити і на законодавчому рівні закріпити спеціальну процедуру арешту морського судна по забезпеченню морських вимог.