Нормативно-правове регулювання морського агентування

Abstract

У статті аналізуються нормативно-правові акти, які регулюють морське агентування в Україні, а саме: Кодекс торговельного мореплавства України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України «Про морські порти України», «Про транзит вантажів», «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також Наказ Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Правил надання послуг у морських портах України». Досліджено, що майже у кожному з цих нормативних актів, регулювання діяльності морських агентів закріплюється лише декількома положеннями у яких згадується морський агент, що не є достатнім для врегулювання такого складного інституту морського господарства. Звертається увага на те, що окрім законів і підзаконних актів, агентські відносини між сторонами регулюються власне положеннями договорів морського агентування. Досліджено, що у більшості країн законодавчі акти містять норми, що стосуються морського агентування, проте всі вони носять уривчастий, розрізнений характер і регулюють лише деякі аспекти агентської діяльності. На практиці, як правило відносини між судновласником і морським агентом підкоряються загальним положенням цивільного або торгового права, присвяченим інституту представництва, і підпадають під поняття договору доручення. За змістом викладеного виділено основні ознаки морського агентування: це - підприємницька діяльність; предметом цієї діяльності є надання послуг; послуги надаються виключно суб’єктам господарювання; послуги надаються шляхом посередництва; послуги надаються виключно у господарській діяльності; посередництво здійснюється від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого представляють. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що морське агентування як окремий вид діяльності, потребує юридичного закріплення на рівні спеціального законодавчого акту. Таким спеціальним законодавчим актом може бути Закон України «Про агентську діяльність», в якому необхідно закріпити нормативно-правову базу, що стосується регулювання морського агентування, організаційно-правового положення морського агента та правовий статус морських агентських компаній; вирішення проблем, пов’язаних із визначенням межі відповідальності морських агентів; визнання договору морського агентування як окремого виду цивільно-господарських договорів; встановлення типової форми договору морського агентування відповідно до національної специфіки.