Девіантна поведінка співробітників органів державної безпеки в добу Великого терору (на прикладі Одеського обласного УНКВС). «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ»

Abstract

У дослідженні проаналізовано комплекс причин та факторів, що детермінували соціальні відхилення, особливості девіантної поведінки співробітників радянських органів державної безпеки у період масових політичних репресій в Українській РСР у другій половині 1930-х рр. Відтворюючи поведінку співробітників державної безпеки, дослідники використали антропологічний підхід. Також були використані наукові напрацювання французького соціолога Е. Дюркгейма, який стверджував, що у суспільстві, в якому старі норми і цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не утворилися, наступає так звана соціальна аномія як певна форма девіантності. Для реалізації означеної мети був застосований комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Для аналізу девіантної поведінки автори використали такі методи: історичний, біографічний, порівняльний, конкретно-пошуковий, метод термінологічного аналізу.