Способи підвищення ефективності взаємодії суб’єктів національної системи пошуку і рятування на морі

Abstract

Морське судноплавство завжди пов’язане з певним ризиком , тому постійний розвиток стратегії підвищення безпеки плавання та експлуатації суден завжди було серйозним завданням . Серед основних ризиків з якими стикається практика експлуатації суден та пов’язані проблеми аварійності флоту. Море- це небезпечне середовище , зокрема в зимній період. Тому зіткнення суден , або непередбачуване явище, яке може поставити життя людей на борту у небезпеку тощо, все ще має актуальний характер, хоча й нині – менший. Через це, Світові морські держави узгодили міжнародну практику рятування людей на морі, яка включає в себе не тільки індивідуальні та групові рятувальні засоби самого судна, але й усебічну поміч зі сторони берегових рятувальників, засобами рятування яких є швидкісні човни, гелікоптери, а також літаки. У рятуванні людей на морі можуть приймати участь не тільки спеціально підготовлені рятівники, але й інші судна, які знаходяться поблизу і мають можливість надати допомогу. Окрім суден існують і інші засоби рятування, наприклад за допомогою авіації. Неоцінне значення має прийняття урядом країни постанови про Національну систему пошуку і рятування на морі. Де чітко описано план взаємодій між усіма учасниками пошуку і рятування на морі, а саме ключова роль Державного морського рятувально- координаційного центру.