Abstract:
У статті проведено дослідження порушень академічної доброчесності таких, як “академічний плагіат” та “самоплагіат” як її складові елементи. З’ясовано, що етимологічно поняття “академічна доброчесність” складається з двох слів “академічна” і “доброчесність”, що робить його етично-науковим поняттям, а такі види порушення академічної доброчесності, як академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, обман, хабарництво відносять його до правової категорії. Поняття “академічна доброчесність” пов’язане з науковою порядністю, у тому числі навчальною, та має певну область дотику з правом інтелектуальної власності. Дотримання академічної доброчесності науковцями і освітянами стосується не лише моральних принципів та захисту інтересів інших осіб, а й пов’язане з честю і гідністю особи, яка дотримується принципів академічної доброчесності, сприяючи формуванню її ділової репутації у науковій та освітній діяльності.
Проведено співвідношення понять “плагіат” та “академічний плагіат”. Розуміння поняття “плагіат”, що зафіксоване в Законі України “Про авторське право і суміжні права” істотно вужче, ніж розуміння академічного плагіату в освітніх законах. Водночас сфера застосування поняття “плагіат” набагато ширша, ніж “академічний плагіат”. Академічний плагіат обмежується об’єктами, колом суб’єктів та сферою застосування. Виділено характерні ознаки законодавчої дефініції поняття “академічний плагіат”, які в сукупності утворюють юридичну конструкцію академічного плагіату. З’ясовано, що поняття “самоплагіат”, закріплене в Законі України “Про освіту”, має англомовне походження і вперше з’явилося в США як студентський жаргон. Жоден нормативний акт зарубіжних країн не містить поняття “самоплагіат”, а для вітчизняного законодавства воно є нововведеним і викликало чимало дискусій у науковому середовищі.
Обґрунтовано необхідність введення поняття “самоплагіат” до вітчизняного законодавства. Потреба в закріпленні поняття “самоплагіат” була викликана глибокою кризою академічної доброчесності в науковому та освітньому середовищі. Самоплагіат знижує довіру до наукових результатів, вводить в оману науковців, які використовують праці з самоплагіатом та сприяє необґрунтованому збільшенню результатів досліджень, що впливає на конкурентоздатність науковців в отримані фінансової підтримки для досліджень, при працевлаштуванні тощо. Визначено, що збільшення інформації у попередніх наукових дослідженнях не завжди є самоплагіатом. Повторний аналіз раніше опублікованих даних може бути зумовлений технологічним прогресом, новими науковими розробками, появою нових наукових теорій та ін. При вдосконаленні своїх попередніх праць необхідно розмежовувати старі та нові дані, чітко визначати актуальність їх використання.
