Abstract:
Актуальність теми зумовлюється необхідністю акцентування уваги на розгляді проблем внутрішньої та зовнішньої взаємодії поліції
по охороні прав дітей, що стане значним внеском у розвиток теорії взаємодії в правоохоронних органах України. Зазначено, що сучасне
висвітлення проблематики взаємодії стане фактором відходу від сприйняття сугубо управлінського аспекту такого феномену. Визнання
багатьма державами (у тому числі, Україною) пріоритету захисту прав та свобод дитини правоохоронними органами держави вимагають
знаходження нових, більш ефективних форм взаємодії. Ґрунтуючись на аналізі правничої наукової літератури, доходимо висновку, що
в окремих публікаціях учених взаємодія національної поліції з іншими субєктами розглядається поверхово. Тобто існує необхідність
подальшого глубокого дослідження проблем внутрішньої та зовнішньої взаємодії поліції по охороні прав дітей. Акцентується увага на
наукових дискусіях щодо співвідношення понять «взамодія» та «координація», хоча зазвичай під час викладення відповідного матеріалу означені терміни сприймаються як ідентичні за змістом. Виходячи з етимології терміна «взаємодія», аргументуємо необхідність
саме його використання в межах дослідження. У роботі наведено окремі положення національного законодавства, у яких відображено
основні засади внутрішньої та зовнішньої взаємодії поліції по охороні прав дітей. Зазначено, що, лише взаємодіючи з різними субєктами
національна поліція може захистити права дитини. Визначено вектор удосконалення законодавства в сфері внутрішньої та зовнішньої
взаємодії поліції по охороні прав дітей. Аргументовано, що дійсна природа внутрішньої та зовнішньої взаємодії поліції по охороні прав
дітей є наріженим камінням реформування відповідної сфери.
Резюмовано, що створення ефективної системи взаємодії поліції з іншими суб’єктами ювенальних правовідносин слід розглядати як
найважливішу та необхідну умову успішного досягнення мети в діяльності з охорони та захисту прав дітей. Безсумнівно, зміцнення і розвиток партнерських відносин органів Національної поліції та інститутів громадянського суспільства підвищує рівень правової культури
та соціальної активності громадян, сприяє зниженню рівня антигромадської протиправної поведінки, робить інформаційно відкритою
правоохоронну систему, підвищує рівень довіри до неї, її авторитет і престиж
