Abstract:
Наукова стаття присвячена аналізу правових норм щодо висвітлення проблематики судового імунітету держави при розгляді приватноправових спорів. В статті дається аналіз судового імунітету держави виходячи з базових міжнародних конвенцій, таких як Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил щодо обмеження відповідальності власників морських суден (Брюссель, 25 серпня 1924 року), Європейська конвенція про імунітет держав (ETS N 74) (Базель, 16 травня 1972 року), Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власність від 02 грудня 2004 року. А також досліджується питання втілення положень цих Конвенцій в національне законодавство України. Акцент робиться, перш за все, на приватноправові принципи, які застосовуютьяс в судовому процесі при вирішенні цивільних та господарських спорів. Визначається, що абсолютний імунітет притаманий більш публічно правовим відносинам між державами, а в приватноправових відносинах держава виступає як рівний учасник міжнародного приватного права і вона апріорі має функціональний (обмежений) імунітет
У статті авторка зазначає, що судовий імунітет держави грунтується в приватноправових спорах на раціональному економічному обґрунтуванні, оскільки країна повинна мати гарантії щодо того, що не стане вразливою для зазіхань інших держав.
Звертається увага на те, що питання судового імунітету держави при розгляді приватноправових спорів за участю іноземних осіб не врегульоване ні на рівні українського національного, ні на рівні міжнародного приватного права. Підкреслюється, що раціональним вирішенням проблеми є розробка універсального міжнародно-правового документа з питань визначення меж судового імунітету для країн, які бажають здійснювати торгівельні відносини, використовуючи саме приватноправовий принцип рівності держав між собою як учасників торгівельного, господарського, комерційного обороту.
Таким чином, слід зазначити, що теоретична розробка питань судового імунітету держави при розгляді приватноправових спорів за участю іноземних осіб має великий вплив на практичне втілення таких правових норм в законодавство України.
