Abstract:
В статті розглядаються питання можливої відповідальності сільгоспвиробників за порушення норм екологічної безпеки. Звертається увага на нещодавнє прийняття пакету законодавчих актів, якими передбачаються, зокрема, зміни, які торкнуться виробників сільськогосподарської продукції. Зауважується на те, що Україна є державою з великими аграрними перспективами тому слід більш детально підходити до вивчення та оцінки відповідальності сільгоспвиробників, зокрема, за порушення норм екологічної безпеки, оскільки закріплення права приватної власності на землю не може нівелювати правові норми безпечного використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення з точки зору екологічного законодавства.
В статті досліджується сучасне законодавство щодо оцінки впливу на довкілля з предметного визначення відповідності його сучасним умовам в процесі триваючої земельної реформи. Визначаються випадки можливої прямої заборони зміни цільового призначення земельної ділянки, навіть при бажанні власника земельної ділянки, наприклад, при визначеності особливої цінності родючого шару землі. Визначається доцільність заходів кримінальної та адміністративної відповідальності за недотримання механізму зміни цільового призначення земельної ділянки та зняття родючого шару землі у будь-яких випадках навіть при зміні цільового призначення земельної ділянки.
Зауважується, що розпочата земельна реформа, яка досі триває, не в повному обсязі змогла врахувати ті екологічні ризики, які можуть настати через нормативні дозволи, які пропонуються пакетом новітніх законодавчих актів щодо реформування ринку землі.
Пропозиції надані у висновках можуть стати кроком для забезпечення екологічної безпеки та економічної рівноваги в державі, оскільки внесення таких змін до законодавства України буде змушувати потенційних правопорушників до дотримання норм, які забезпечуватиме безпечне довкілля та раціональність використання природних ресурсів, зокрема основного засобу сільськогосподарського виробництва – землі.
