Abstract:
Cтаття присвячена домінуючим проблемам ХХІ століття, а саме проблемі
старіння населення планети та важкості для
працівників похилого віку участі у високотехнологічних виробничих процесах, з одного боку, та
виходом на ринок праці представників покоління
Z, які навпаки не бачили світ без постійного розвитку інноваційних технологій та соціальних
мереж, з іншого боку.
Старіння населення може перетворитися на один із факторів, що гальмують економічне зростання, якщо виявиться неможливим
стримати зниження темпів приросту робочої
сили або якщо не докладатиметься більш активних зусиль щодо підвищення продуктивності
праці.
Оскільки передбачається, що до 2030 року покоління Z буде становити 20-24 % глобальної робочої сили, треба розуміти механізми мотивації талановитої молоді нового покоління,
щоб забезпечити підвищення продуктивності
підприємства.
В роботі проведено аналіз основних
класичних мотиваторів та виявлено різницю у
ставленні до них між представниками поколінь
Y та Z. За допомогою статистичних методів
оцінки даних, а саме, з використанням критерію
Стьюдента, було встановлено, на які мотиватори слід звернути увагу роботодавцям та менеджерам з персоналу для того, щоб співробітники різних вікових груп працювали продуктивно.
Що стосується пошуку місця роботи та робочого процесу, то тут для обох поколінь як
першочерговий матеріальний мотиватор виступає грошова винагорода і бонуси. Але, для покоління Z не менше значення мають нематеріальні
фактори задоволеності роботою, а саме визнання досягнень, особистісне зростання, чіткі завдання та обов'язки
