Abstract:
У статті розглядаються міжнародно-правові норми і законодавство України в сфері відповідальності за
забруднення морського середовища при перевезенні суднами небезпечних вантажів, основні тенденції у
розвитку морського судноплавства і охорони навколишнього середовища.
Визначене поняття та сутність екологічної безпеки Світового океану.
Автор розглядає основні положення Кодексу торговельного мореплавства України, Закону України «Про
перевезення небезпечних вантажів», а також міжнародні норми, що містяться в Міжнародній конвенції про
цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969р.), у Міжнародній конвенції про створен-
ня Міжнародного фонду для компенсації збитків від забруднення нафтою (1971р.), Конвенції про обмеження
відповідальності щодо морських вимог (1976р.), Міжнародній конвенції про відповідальність і компенсацію
за шкоду у зв’язку з перевезенням морем небезпечних і шкідливих речовин (1996р.), Міжнародній конвенції
щодо запобігання забрудненню із суден (1973р.).
Вищевказані нормативні акти містять рекомендації та регулюють відповідальність власника судна за
шкоду від забруднення нафтою з суден, звільнення власника судна від відповідальності за шкоду від за-
бруднення нафтою та іншими шкідливими речовинами з суден, умислу або грубої необережності потерпілої
особи у випадках забруднення нафтою, солідарної відповідальності власників двох або більше суден за шко-
ду від забруднення, питання обмеження відповідальності власника судна за шкоду від забруднення, втрату
права на обмеження відповідальності за шкоду від забруднення небезпечними речовинами з суден, а також
питання страхування і іншого фінансового забезпечення відповідальності за шкоду від забруднення моря з
суден.
Аналіз нормативних актів міжнародного та внутрішньодержавного законодавства дозволив дослідити
понятійні положення проблеми, а також прийти до висновку про необхідність імплементації міжнарод-
но-правових норм у національне законодавство України щодо питань шляхів вирішення проблеми щодо
забруднення моря з суден.
