Abstract:
В статті розглянуті проблеми вигорання і морального виснаження.
Багато хто сьогодні змінив місце проживання, спосіб життя, вид діяльності. Здобувачі освіти та викладачі університету змушені адаптуватися до нових умов життя, визнавати, що режим очікування затягнувся і варто думати про те, як жити далі. Актуальність цього питання можна пояснити відсутністю надійної системи психологічних технологій запобігання розвитку синдрому емоційного вигорання. Мета дослідження: дослідити психологічні особливості особистості у формуванні емоційного вигорання. Методи дослідження: включали вивчення рівня емоційного вигорання у педагогів. Аналіз вплива рівня емоційного вигорання педагогів на рівень працездатності в умовах довготривалого стресу дозволяє стверджувати, що емоційне вигорання негативно позначається на виконанні людиною своєї діяльності, оскільки призводить до емоційної і особистісної відстороненості, незадоволеності собою. За першою методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В.В. Бойко, можна сказати, що у більшості респондентів виділяється найбільша фаза резистенції у 66% осіб та напруги – у 62,7% осіб, а фаза виснаження показала середні показники – у 46% осіб. Враховуючи, що респонденти – є педагогами, можна зробити висновки, що у специфічних ситуаціях, включаючи кризові обставини, наприклад, в умовах війни, педагоги демонструють високу здатність до адаптації та володіння.
