Короткий опис (реферат):
У статті представлені результати емпіричного дослідження характеру залежності форми конфліктної поведінки від об’єктивності оцінки власної успішності в міжособистісній взаємодії. Для перевірки гіпотези про те, що суб’єктивна успішність у міжособистісній взаємодії за об’єктивно сформованих особистісних ресурсних передумов ефективності проявляється у виборі певних форм поведінки індивіда в конфлікті, аналіз результатів дослідження складався з таких кроків: по-перше, встановлення характеру взаємозв’язків форм поведінки в конфлікті із суб’єктивними ознаками успішності та сформованістю особистісного ресурсу міжособистісної взаємодії; по-друге, порівняння груп досліджуваних осіб із різним проявом об’єктивних та суб’єктивних ознак її успішності. З метою підтвердження висунутої гіпотези було проведено емпіричне дослідження. У результаті проведеного дослідження визначено таке. По-перше, показано в результаті аналізу індивідуальних даних та первинних статистик, що більшість молодих людей характеризувалися як такі, що мають розвинену потребу у взаємодії, комунікативні схильності, інтерес до людей. Вони емоційно зрілі, емпатійні, розуміють людей, уміють урегульовувати міжособистісні конфлікти, здатні ухвалювати самостійні рішення, можуть обстоювати власну думку. Більше ніж половина з них вважали себе досить успішними в міжособистісній взаємодії, решта почувалися непевно, уважали себе не досить компетентними в комунікативних практиках. Найбільш уживаними для них в ситуації конфлікту виявилися компромісна та пристосувальна форми поведінки, найменш популярною – конкурентна форма. По-друге, встановлено у процесі кореляційного аналізу, що із суб’єктивним почуттям успішності й об’єктивно сформованим особистісним ресурсом ефективності в міжособистісній взаємодії прямо пов’язані компроміс і уникнення, від’ємно – конкуренція та пристосування. Співробітництво прямо корелює з особистісним ресурсом та від’ємно – із суб’єктивним почуттям успішності. По-третє, виявлено шляхом порівняння груп досліджуваних із різною об’єктивністю оцінки власної успішності в міжособистісній взаємодії, що за будь-яких об’єктивних особистісних передумов, чим нижче самооцінка успішності, тим вище прояв конкурентної поведінки, а в разі її підвищення зростають тенденції до компромісної й уникаючої форм поведінки. За явної переоцінки власних можливостей знижується тенденція до співробітництва. Пристосувальна поведінка не залежить від суб’єктивного почуття власної успішності, її прояв тим значніше, чим гірше сформований особистісний ресурс.
