Abstract:
Існує багато різноманітних видів договорів про надання послуг. Деякі з них безпосередньо закріплені у Цивільному кодексі (далі – ЦК), так звані поіменовані договори. До них, зокрема, належать договори: перевезення, транспортного експедирування, зберігання, страхування, доручення, комісії тощо. Однак, усі види договорів про надання послуг неможливо передбачити у ЦК (і не потрібно), оскільки їх існує багато. Наприклад, тільки відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових належать такі послуги: обслуговування платіжних документів, платіжних карток та дорожніх чеків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; переказ грошей; фінансовий лізинг; факторинг тощо . Збереження особливостей кожної з таких послуг може бути забезпечено за умови проведення необхідної диференціації їх регулювання в межах загального поняття договору про надання послуг. З урахуванням цієї обставини законодавець при визначенні місця послуг в ЦК міг би скористатися як зразком для регулювання відносин з надання послуг моделями та структурою тих глав ЦК, де поряд із загальними положеннями про договір певного типу міститься регулювання кожного з його видів. Маємо на увазі глави, які присвячені купівлі-продажу, ренті та ін. Однак, стосовно послуг цей варіант практично неможливий. Причина цьому – велика кількість в цивільному обігу різноманітних послуг. Певне уявлення про це може дати діюча в межах Всесвітньої торгової організації (ВТО) Генеральна угода щодо торгівлі послугами. У зазначеній Генеральній угоді проведена класифікація послуг. Для вказаної мети використовується найширший спектр різноманітних послуг, які істотно різняться між собою
