Abstract:
В магістерській кваліфікаційній роботі досліджується вплив додаткових факторів при розрахунку параметрів маневру розходження, вказується, що забезпечення безпечного розходження суден при плаванні в стислих водах є однією з найактуальніших проблем безаварійності судноводіння. Тому стислі райони плавання з особливо інтенсивним рухом для контролю процесу судноводіння облаштовуються станціями управління рухом суден, які для забезпечення безпечного розходження суден повинні мати в своєму розпорядженні сучасні засоби попередження зіткнення суден, які знижують впливи людського чинника оператора використовуванням способів автоматичного визначення стратегії розходження суден при їх зовнішньому управлінні. Цим визначається актуальність дослідження способу автоматичного визначення параметрів стратегії розходження суден зміною їх курсів. У роботі приведено аналіз останніх досягнень і публікацій, в яких почато рішення розглянутої проблеми і виділення невирішених раніше частин. Показано, що для вирішення проблеми попередження зіткнень суден використовуються метод нелінійної інтегральної інваріантності, методи теорії оптимальних дискретних процесів, а також методи теорії диференціальних ігор. Одержали розвиток метод попередження зіткнення суден шляхом зсуву на лінію паралельно шляху судна і метод гнучких стратегій розходження суден, який дозволяє формувати оптимальну стратегію розходження судна з декількома небезпечними цілями з урахуванням істотних чинників. Магістерська кваліфікаційна робота містить аналітичну залежність значень курсів ухилення суден, що забезпечують їх розходження на гранично – допустимій дистанції зближення, без урахування інерційності. Вказується, що для оптимальності маневру розходження необхідне, щоб прирости їх курсів були мінімальними, а як критерій оптимальності вибрана сума їх квадратів. Показано, що без урахування інерційності судна при поворотідистанція найкоротшого зближення виявляється менше гранично – допустимої дистанції на величину, яка залежить від приросту відносних координат суден за час повороту і відносного курсу їх ухилення. Запропонована процедура послідовних наближень для розрахунку курсів ухилення суден з урахуванням їх інерційності і представлено алгоритм розрахунку курсу ухилення. Задаючись значеннями приростів курсів від -60° до 60°, розраховуються курси ухилення другого судна, по яких визначаються курси ухилення першого судна з урахуванням динаміки суден і приросту його курсу. Кожен маневр розходження характеризується критерієм оптимальності, причому як оптимальний вибирається маневр розходження, у якого критерій оптимальності є мінімальним. В роботі приведена ситуація, для якої комп'ютерною імітаційною програмою були розраховані оптимальні курси ухилення суден. За допомогою комп'ютерної програми проводилося програвання маневру розходження суден з одержаними курсами ухилення.
