Abstract:
У статті розглянуто задачу про прямолінійний рух екраноплану,
стійкий до малих збурень повітряного потоку, обумовлених збуреннями водяної
поверхні.
Розглянуто якісну картину взаємовпливу водної поверхні та корпусу, що
призводить до появи кутів крену, нишпорення та тангажу, а також умови для
компенсуючих сил і моментів, що повертають корпус у пряме положення.
На основі цього якісного аналізу сформульовано кількісні критерії стійкості прямолінійного руху екраноплану. Також для цілей лінеаризації задачі
побудована вихрова модель несучих поверхонь та профілів керма апарата.
Запропонована модель дозволяє представити вектор швидкості екраноплана лінійною функцією малих кутів крену, нишпорення та тангажу, а, отже,
представити лінійними функціями цих кутів аеродинамічні сили та їх точки
застосування на корпусі. Таке уявлення дозволило знайти зазначені вище критерії
сталого руху у вигляді алгебраїчних нерівностей.
