Abstract:
Метою дослідження є розробка науково-обґрунтованого механізму оцінки ризиків стейкхолдерів концесійних проєктів, що реалізуються у морських портах України. Завдання дослідження складались з встановлення стейкхолдерів проєкту концесії, ідентифікації ризиків учасників концесійного проєкту,
розробки концептуальної моделі розподілу ризиків між стейкхолдерами проєкту
концесії у морському порту, оцінки вагомості завданого збитку від виникнення
ризиків на кожній фазі життєвого циклу проєкту концесії. Предметом дослідження є моделі і методи управління ризиками у проєктах концесії у морських
портах.
Отримано наступні результати: були визначені стейкхолдери концесійного
проєкту, до яких відносяться державні органи, бізнесові структури та населення
певного регіону, де реалізується проєкт.
У роботі були ідентифіковані ризики концесійного проєкту і на цій основі
здійснено розподіл ризиків між стейкхолдерами, що дозволило запропонувати
концептуальну модель, яка враховує особливості діяльності кожного з учасників
проєкту концесії та згруповує наведені ризики в залежності від поставлених цілей.
Ризики були оцінені в залежності від ступеня завданого збитку та розподілені між
стейкхолдерами за фазами життєвого циклу проєкту.
У роботі була проведена оцінка вагомості кожного з наведених ризиків і
зроблено висновок, що найбільший вплив на ефективність реалізації концесійного
проєкту в морському порту має ризик введення воєнного стану. У роботі встановлено, що одним з напрямків реформування портової галузі,
як елемента транспортної системи, є застосування механізмів державно-приватного партнерства. Проаналізувавши міжнародний досвід, було визначено ефективність реалізації проєктів концесії у морських портах. Було відмічено, що проєкти,
у тому числі концесійні, пов’язані з високим ступенем ризику. Для управління
ризиками концесійних проєктів запропоновано використовувати методологію
проєктно-орієнтованого управління. Були ідентифіковані стейкхолдери проєкту,
здійснено розподіл ризиків між ними та проведена оцінка вагомості ризиків при
реалізації проєктів концесії у морських портах. Це дозволило згрупувати ступені
можливого збитку від настання ризиків на значний, середній та незначний збиток
та оцінити можливий вплив ризику на фази життєвого циклу концесійного
проєкту. У підсумку була запропонована концептуальна модель розподілу ризиків
між стейкхолдерами та оцінена вагомість кожного з представлених у роботі
ризиків для проєкту концесії, що реалізується у морському порту.