Abstract:
Статтю присвячено соціально-філософському дослідженню ґенези поняття інновації та вивченню процесу становлення інноваційної проблематики в контексті інтелектуальної власності, а також обґрунтуванню інновації як соціокультурного феномену. Зокрема, здійснено соціально-філософський і семантичний аналіз поняття «інновація» у його кореляції з поняттями «відкриття», «винахід», «нововведення», «новація», з метою виявлення сутності самої інновації. Акцентовано увагу на важливості дослідження інновації у соціокультурному контексті, з урахуванням особливого онтологічного статусу інновації для інституту інтелектуальної власності. В рамках дослідження інновації (як найважливішого змістовного аспекту інтелектуальної власності) показано, що у більшості випадків осмислення даного феномену рідко виходить за рамки техніко-економічної та юридичної парадигм. Проте, інновація – це, перш за все, соціокультурний феномен, актуалізація якого зумовлена специфікою соціокультурного середовища. Тому закономірно, що вектор перетворень, пов'язаних з інформаційно-технологічними інноваціями, з техніко-економічної та правової площини нині зміщується до соціокультурної. Слідом за виробничою сферою, інші сфери життя стали об'єктом свідомої цілеспрямованої інноваційної діяльності, що дозволяє констатувати перехід до інноваційної моделі соціокультурного розвитку, та відповідне збільшення значення інституту інтелектуальної власності в постіндустріальному світі. Інновація стає одним з основних типів соціокультурної трудової (інтелектуальної, творчої) активності та усвідомлюється в якості найважливішої передумови цивілізаційного розвитку.
