Abstract:
У статті досліджується роль економічної психології у процесі стратегування національного розвитку України в умовах війни та післявоєнного відновлення. Показано, що традиційні інституційні механізми планування у кризових умовах втрачають ефективність, адже результативність стратегій визначається суспільними очікуваннями, довірою до державних інституцій, колективною мотивацією та психологічною готовністю громадян до мобілізації. Виокремлено ключові психологічні детермінанти стратегування: готовність громад і рівень мобілізації, довіра, психологічна стійкість населення, мотиваційні механізми та поведінкові реакції на кризові обставини. Доведено, що інтеграція психологічних чинників з інституційними й економічними підходами формує основу для легітимності, адаптивності й результативності стратегічних рішень, забезпечує сталість розвитку та підвищує ефективність державної політики у період війни й відбудови.
