Abstract:
У статті розглянуто проблему порушення розкладу регулярних лінійних перевезень (Liner Schedule Disruption, LSD) та її вплив на економічну ефективність виробничої діяльності судноплавних компаній. Визначено, що недотримання графіків руху контейнерних суден призводить до прямих економічних втрат, які можуть бути виражені через
зниження показника time charter equivalent (TCE), і розглядається виразником економічної ефективності від експлуатації суден незалежно від форми фрахтування. В роботі зазначено, що збої у розкладі мають подвійний негативний ефект: з одного боку – зменшення ефективності, з іншого – іміджеві втрати перевізника, що впливає зниженням попиту з боку вантажовласників; представлена робота присвячена вивченню тільки першої групи втрат. Було запропоновано математичну модель для кількісної оцінки втрат від затримок під час стоянкової і ходової операції. Аналітичні залежності дозволяють встановити рівні зниження TCE унаслідок збільшення часу простою під час перебування суден в портах та й на переходах між портами. Проведені розрахунки показали, що затримки під час ходової операції
є у 2–3 рази більшими, ніж еквівалентні за тривалістю затримки у порту. Методика оцінки, розроблена авторами, дозволяє здійснювати аналіз економічних наслідків недотримання розкладу як для окремого рейсу, так і для всієї лінії и флоту компанії в цілому. Вона враховує різницю у розмірах суден та їх внесок у загальний обсяг перевезень, що забезпечує адекватність оцінки при стратегічному плануванні. Отримані результати мають практичну значущість для оптимізації управлінських рішень у сфері лінійного судноплавства, зокрема для підвищення надійності графіків, мінімізації операційних ризиків та зменшення фінансових втрат
