Abstract:
В цій частині монографії розглядаються питання, які стали актуальними під час військової агресії росії і Україні, а саме екоциду. Надається порівнядьний аналіз складу злочину «екоцид» та «екоцид під час військових дій», аргументується необхідність розмежування цих понять, оскільки акцент робиться в цих випадках на нюанси визначення об’єкту злочину, його об’єктивну сторону, суб’єктивну сторону та суб’єкт. Вказується, що розмитість поняття «екоцид» через оціночні судження не дозволяє в повному обсязі притягти до відповідальності винних осіб.
Також окрім публічно-правових характеристик екоциду звертається увага на необхідність відшкодування шкоди, яка завдана через інструменти приватно-правового характеру.
Висвітлюються питання колективної відповідальності, яка зазвичай не властива кримінальному праву, але за деяких умов більш ефективна ніж особиста відповідальність, наприклад у випадку екоциду під час військових дій.
Пропонується у випадку визнання держави визнається агресором, терористом, за ознаками, то в примусовому порядку без ратифікування будь яких конвенцій з її боку вводити до неї миротворчий контингент тих країн, які визначилися щодо її протиправного статусу.
This part of the monograph deals with issues that became relevant during the military aggression of russia and Ukraine, namely ecocide. A comparative analysis of the composition of the crime "ecocide" and "ecocide during military operations" is provided, the need to distinguish between these concepts is argued, since the emphasis in these cases is on the nuances of defining the object of the crime, its objective side, subjective side and subject. It is indicated that the blurring of the concept of "ecocide" due to evaluative judgments does not allow to fully bring the guilty parties to justice.
Also, in addition to the public-legal characteristics of ecocide, attention is drawn to the need to compensate for damage caused through instruments of a private-legal nature.
Issues of collective responsibility are highlighted, which is usually not inherent in criminal law, but under certain conditions is more effective than individual responsibility, for example in the case of ecocide during military operations.
It is proposed that in the case of recognition of a state as an aggressor and a terrorist, based on signs without the ratification of any conventions on its part, the peacekeeping contingent of those countries that have decided on its illegal status should be forcibly introduced to it.
